Зберігання пального без ліцензії - аграрії під прицілом податківців
Зберігання пального для власних потреб залишається болючою темою для аграріїв України, які використовують у своїй діяльності власну сільськогосподарську техніку.
Особисто переконався в цьому під час надання правової допомоги одному з фермерських господарств Київської області. Добре, що завдяки правильно обраній лінії захисту, об’єктивному та неупередженому судовому розгляду, позов фермерського господарства про скасування податкового повідомлення-рішення, яким до підприємства застосовано штрафні санкції за зберігання пального без наявності ліцензії, задоволено в повному обсязі. З текстом рішення суду першої інстанції можна ознайомитися за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/104628561, а з текстом постанови суду апеляційної інстанції за посиланням:
Так, свого часу законом №391-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування акцизного податку», який набрав чинності 29 грудня 2019 року, встановлено обов’язковість отримання ліцензії на зберігання пального, у тому числі сільгоспвиробниками, які закуповують пальне та зберігають його на своїй території для подальшого використання.
З квітня 2020 року податківці розпочали проводити фактичні перевірки фермерських господарств як на предмет зберігання пального без ліцензії, так і в частині дотримання ліцензійних умов, якщо господарством отримано відповідну ліцензію на зберігання пального для власних потреб.
За традицією такі фактичні перевірки проводяться з чисельними порушеннями, супроводжуються агресивною поведінкою податківців, поєднаною з погрозами застосування санкцій як до господарства, так і до керівника. Дійсно, коли твоєму господарству загрожує штраф в сумі 500 000 грн., а саме такий розмір відповідальності передбачено законом за зберігання пального без ліцензії, керівник підприємства не завжди здатен прийняти правильні рішення та належним чином відреагувати на дії перевіряючих.
Відповідно до положень п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, за наявності передбачених законом підстав.
Такою підставою, у нашому випадку, має бути наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування пального.
Проте, на практиці наказ на проведення фактичної перевірки не завжди містить посилання на наявну чи отриману контролюючим органом в установленому законодавством порядку інформацію від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення з боку фермерського господарства.
Судова практика стверджує, що наказ про призначення фактичної перевірки, повинен містити інформацію про хоча і можливі, проте конкретні порушення позивачем законодавства, контроль за яким покладено на податкові органи, аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №820/4894/18, а також у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №520/1304/2020.
Отже, вирішувати питання про допуск податківців до фактичної перевірки слід тільки після належної оцінки документів, які надаються податківцями перед початком такої перевірки. Обґрунтований не допуск контролерів до перевірки, якщо надані документи не відповідають встановленим вимогам, допоможе підприємству уникнути значних негативних наслідків.
Якщо перевірка все ж таки проведена, порушення виявлені та складено відповідний акт, рекомендую керівнику господарства відмовитися від надання податківцям буд-яких пояснень по факту порушень та висловити свою незгоду з результатами перевірки, про що зазначити письмово під час підписання акту.
Подальші дії, а саме підготовку та подання письмових заперечень до акту перевірки, адміністративне та судове оскарження податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних санкцій краще доручити адвокату.